Історія села Бужанка

Бужанка - село в Лисянському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване за 7 км від районного центру смт Лисянка та за 55 км від залізничної станції Ватутіно.

Площа населеного пункту - 502 га.

Кількість населення станом на 01.01.2016 року - 1645 особи, дворів - 759.

Поблизу села виявлено поселення трипільської та черняхівської культур, збереглися залишки скіфських курганів. Існує декілька легенд щодо походження назви села: за однією - відназви р. Буржа, за іншою - від назви переселенців з р. Південний Буг - бужан, які тікали від польського гніту.

Лаврентій Похилевич у "Сказании о населенных местностях Киевской губернии" 1864 року пише: "Бужанка, село на правой стороне Тикича, между местечками Бояркой и Лысянкой. С восточной и западной стороны села впадают в Тикич два ручья: Бужанка и Жабьянка. Жителей обоего пола: православных 1100, римских католиков 44. В селении Бужанке, славящемся своим красивым местоположением, построен дворец владелицы, и потому Звенигородское ее имение часто называется Бужанским ключом.»

У 1851 року в селі збудовано цукроварню, на якій до 2000 року переробляли солодкий корінь. У 2006 року до заводу підведено природний газ, що дало змогупідприємствупродовжитивиробництвоцукруупродовж сезону 2006-2007рр.

У Бужанці діяли гуральня та цегельня. У 1855 році на кошти Потоцької С.К. відкрито церкву Святої Софії. У цей час населення становило 1899 осіб. Частина населення працювала на місцевих заводах, інші ходили на заробітки до Херсонщини та Катеринославщини.

У кінці 19 ст. - на початку 20 ст. село перейшло у власність до графа А.А. Потоцького, в ньому господарював Ф.П.Сирочинський. Із 2432 десятин землі селянам належало лише 829. У цей час на території села збудовано 6 водяних і 7 вітряних млинів, три кузні, лікарня, магазин.

У 1900 р. в с.Бужанка діяли православна церква, церковнопарафіяльна школа, цукровий та цегельний заводи.

В 1917році село входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовицькими загарбниками.

У 1929 р. створено Бужанську машинно-кінну станцію.

У 1931 р. утворено колгосп ім. 2 п'ятирічки, який пізніше перейменовано в ім. І.Д. Черняхівського.

У роки Голодомору 1932-1933 рр. та репресій у селі померло 900 осіб.

З липня 1941 р. по січень 1944 р. село було окуповане гітлерівськими військами. Під час Корсунь-Шевченківської битви на території Бужанки знищено німецький військовий аеродром.

В Другій світовій війні на стороні СРСР брали участь 570 жителів села, 153 з них загинули, 120 були нагороджені урядовими орденами та медалями. У селі було споруджено обеліск Слави на честь воїнів-односельців, які загинули в роки Другої світової війни.

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

У червні 1940 р. в селі відкрито дитячий піонерський табір районного значення.

На початку 2000 р. колгосп ім. І.Д. Черняхівського реформований у СТОВ "Бужанське".

136 жителів села відзначено урядовими нагородами. Серед них: В.М. Бутар - орденом Жовтневої революції; В.Ф. Корнієнко, У.П. Новикова, Г.М. Тараненко, Д.Ф. Щербина - орденом Трудового Червоного прапора.

Серед відомих бужан: Онокало Олена – п’ятикратна олімпійська чемпіонка з пляжного волейболу.

На сьогодні на території села функціонують: